[Дії 27:5 ], (грецькою Лікії), назва гористої, але дуже родючої місцевості на південному заході Малої Азії біля Середземного моря, навпроти острова Родос. Після втрати незалежності лікійці були приєднані до Перської імперії, потім до імперії Олександра Великого та Селевкідів, у 188 р. до н.е. вони припали до Родосу, у 168 р. до н.е. досягли самоврядування, а у 43 р. н.е. стали римською провінцією з головним містом Міра. Іншим містом цієї провінції була Патара [Дії 21:1 ], відома поклонінням грецькому Аполлону. У Лікії проживало багато євреїв.

Біблійний словник Адольфа Новотного