Єремія - відважний чоловік

Щоб зрозуміти Єремію, ми повинні зрозуміти його народ, послання та проблеми. Для свого покоління він має багато важливих звісток і палко застерігає його від наближення катастрофи. У порівнянні з Ісаєю, він приділяє мало уваги надіям на майбутнє відновлення. У його часи, особливо після смерті Йосії, суд неминучий. У намаганні змусити своє покоління повернутися до Бога, Єремія зосереджується головним чином на тодішніх проблемах. Єремія, який протягом сорока років національного існування Юдеї як царства приносив людям життєво важливі звістки, говорить про свої особисті переживання більше, ніж будь-який інший старозавітний пророк.

Сорокарічне служіння

Приблизно в той час, коли Менаше оголосив про народження спадкоємця престолу Йосії, народження Єремії в Анатоті пройшло практично непоміченим. Єремія був вихований у селі за сорок п'ять кілометрів на північний схід від столиці, і тому був добре обізнаний з подіями, які потрясали Єрусалим.

Йосія став царем у віці восьми років, коли був убитий Аммон (640 р. до н.е.). Протягом восьми років шістнадцятирічному царю було ясно, що він повинен слухати Бога. Через чотири роки Йосія зробив перші позитивні кроки до очищення народу від ідолопоклонства. У Єрусалимі та інших містах від Симеона на півдні до Нефталима на півночі були знищені святилища та вівтарі для чужих богів. Як молодий чоловік, Йосія чув у своєму священницькому домі численні розмови про релігійний запал нового царя.

У час цієї національної реформації, близько 627 р. до н.е., Єремія був покликаний до пророчого служіння. У 1-й главі не зазначено, де він перебував у той час, ані яким чином був покликаний. На відміну від величної візії Ісаї чи ретельного і детального пророцтва Єзекіїля, покликання Єремії виняткове своєю простотою. Проте Єремія добре усвідомлював, що Бог покликав його стати пророком. Це покликання підтверджено двома простими видіннями. Гілка мигдалю означала певність, з якою пророче слово буде виконане, а казан з киплячою водою символізував природу його звістки. Єремія усвідомив, що зустрінеться з сильним опором, але Бог водночас запевнив його, що дасть йому силу, щоб відбити можливі атаки, і що врятує його у випадку небезпеки.

296 Старий Завіт говорить

VII.

Таблиця ЧАС ЄРЕМІЇ

650 — Народження Єремії - приблизна дата

648 — Народження Йосії

641 — вступ Аммона на давидівський трон

640 — вступ Йосії

632 — Йосія починає шукати Бога

628 — Йосія починає реформу

627 — покликання Єремії до пророчого служіння

626 — вступ Набопаласара на вавилонський трон

622 — у храмі знайдено книгу закону - святкування Пасхи

612 — падіння Ніневії

610 — Харан завойований вавилонянами

609 — Йосія вбитий - тримісячне правління Йоахаза, ассиро-єгипетська армія відступає від облоги Харану і переходить до Кархемиша, Йоаким замінює Йоахаза в Юдеї

605 — на початку року єгиптяни з Кархемиша біля Курамату перемагають вавилонян, вавилоняни у вирішальній битві перемагають єгиптян біля Кархемиша, перше полонення Юди - Йоаким присягає вірність Вавилону, вступ Навуходоносора на вавилонський трон

601 — нерішуча битва вавилонян з єгиптянами

598 — Йоаким помирає - облога Єрусалима

597 — після тримісячного правління Йоахин захоплений, друге полонення - Седекія царем

588 — 15 січня починається облога Єрусалима, вступ Хопри на єгипетський трон

586 — 19 липня вавилоняни входять до Єрусалима, 15 серпня храм спалений, Геделія вбитий - міграція до Єгипту

 

19. Глава 297

 

У перші вісімнадцять років (627-609) служіння Єремії з біблійних записів ми дізнаємося небагато. Пророк сам і тодішні історики не згадують про те, чи брав він участь у Йосіїній реформі, що почалася у 628 році і досягла свого піку під час святкування Пасхи у 622 році. Коли в храмі була знайдена книга закону, її не пояснював царю Єремія, а пророчиця Хулда. Однак з простого твердження, що Єремія жалкував за смертю Йосії у 609 році [2Хр 35:25 ], і з інтересу до релігії, який поділяли пророк і цар, ми можемо логічно припустити, що Єремія активно підтримував Йосіїну реформу.

Важко точно визначити, в яких пророцтвах Єремії, записаних у його книзі, відображається час Йосії. Обвинувачення Ізраїля у відступництві [Єр 2:6 ] зазвичай датують першими роками його служіння. Хоча національне відродження в той час ще не охопило маси народу, ймовірно, що за Йосії Єремія зустрівся з мінімальним опором.

Хоча національні проблеми, пов'язані з втручанням ассирійців у внутрішню політику Юдеї, відійшли на задній план, і Юдея за Йосії користувалася надзвичайною незалежністю, в Єрусалимі з напругою спостерігали за розвитком подій у Тигро-Євфратській області. Оптимізм, пов'язаний з Йосіїною реформою, безсумнівно, зменшував страх, що вавилоняни на сході здобудуть владу. Звістку про падіння Ніневії у 612 році, ймовірно, в Юдеї вітали і сприймали як кінець ассирійського втручання в юдейську політику. Однак страх перед відновленням ассирійської влади спонукав Йосію зупинити єгиптян біля Мегіддо (609 р. до н.е.) і перешкодити їм допомогти ассирійцям, які відступали перед наступаючою вавилонською армією.

Раптова смерть Йосії стала критичним поворотом у подіях для Юдеї та особисто для Єремії. Поки пророк жалкував за втратою побожного царя, народ був втягнутий у вир міжнародних конфліктів. Йоахаз правив лише три місяці і потрапив у руки єгипетського Нехо. Потім Нехо посадив на давидівський трон у Єрусалимі Йоакима. Раптовий поворот подій призвів до того, що Єремія опинився сам без будь-якої політичної підтримки, а також був відданий на милість безжалісних інтриг відступницьких лідерів, які користувалися прихильністю Йоакима.

Найкритичніші роки 609-586 не можна порівняти з жодним іншим старозавітним періодом. У політичному сенсі сонце над юдейською національною самостійністю заходило, а міжнародні конфлікти, які врешті-решт привели Єрусалим у руїну, кидали на Юдею смертельні тіні. У релігійній сфері старі злочини, які Йосія викорінив, за Йоахаза повернулися. Після похорону Йосії на старі місця були повернуті ханаанські, єгипетські та ассирійські ідоли. Єремія безстрашно і невтомно застерігав народ від наближення катастрофи. Однак його власний народ переслідував його, оскільки служив відступницькому народу, на чолі якого стояло безбожне керівництво. Порівняно з безперервними стражданнями та тривогою, які Єремія витерпів, служачи серед народу, чия нація розпадалася, мученицька смерть була б для нього полегшенням. Замість того, щоб слухати звістку, яку пророк приносив їм від Бога, народ переслідував пророка.

298 Старий Завіт говорить

Юдею переслідувала криза за кризою, поки її майже не було знищено, але на застереження Єремії ніхто не звертав уваги. Рік 605 до н.е. ознаменував початок вавилонського полону деяких єрусалимських громадян, але Йоаким присягнув вірність наступаючим вавилонянам. У єгипетсько-вавилонській боротьбі, яка тривала в останні роки правління Йоакима, Йоаким зробив фатальну помилку: повстав проти Навуходоносора, чим прискорив кризу років 598-597. Не тільки правління Йоакима раптово закінчилося його смертю, але його син Йоахин і приблизно десять тисяч провідних єрусалимських громадян були відведені у вигнання. Місто зберегло лише видимість національного існування, оскільки влада була в руках нижчих соціальних верств, якими керував маріонетковий цар Седекія.

Релігійна та політична боротьба тривала ще десять років, і юдейські національні надії розпадалися. Хоча Седекію іноді цікавила порада Єремії, він зазвичай піддавався тиску проєгипетської партії в Єрусалимі, яка виступала за повстання проти Навуходоносора. Єремія страждав разом з народом під час останньої облоги Єрусалима. На власні очі вірний пророк бачив, як здійснюються пророцтва, багато разів передбачені пророками перед ним. Після сорока років терплячих застережень Єремія став свідком жорстокого результату: від Єрусалима залишилися лише димлячі руїни, а храм був зрівняний із землею.

Єремія зустрівся з сильнішою опозицією та численнішими ворогами, ніж будь-який інший старозавітний пророк. Звернімо увагу на те, як він страждав за звістки, які пророкував. Коли на громадському зібранні священиків і старійшин у долині Гіном він розбив глиняну посудину, його заарештували на храмовому подвір'ї. Священик Пашхур дав його побити і посадити в колоду [Єр 19-20]. В іншому випадку він проголосив на храмовому подвір'ї, що святиня буде знищена. Священики та пророки масово повстали проти нього і вимагали його страти. Ахікам та інші князі стали на його захист і врятували йому життя, але Йоаким пролив кров Урії, іншого пророка, який звіщав те саме пророцтво [Єр 26:1 н].

У особі Хананії Єремія зіткнувся з фальшивим пророком [Єр 28]. Єремія публічно носив дерев'яне ярмо, символізуючи вавилонський полон. Хананія зірвав його з нього, розбив і заперечив звістку. Єремія на короткий час відійшов у тінь, а потім знову з'явився на сцені як Господній речник. Відповідно до його передбачення, Хананія до кінця року помер.

У Єрусалимі та серед полонених у Вавилоні діяли інші пророки, які виступали проти Єремії та його пророцтв [Єр 29]. Серед них були Ахав і Седекія, які підбурювали вигнанців до того, щоб діяти проти поради Єремії і не оселятися та не готуватися до сімдесяти років у полоні. Один із полонених, Шемая, навіть писав до Єрусалима до Сефанії та інших священиків, щоб обвинувачити Єремію та ув'язнити його. В інших уривках відображається опозиція різних інших неназваних пророків.

Проти Єремії навіть виступили люди з його рідного міста. Це відображено у коротких згадках у [Єр 11:21 -23]. Громадяни Анатота погрожували Єремії, що вб'ють його, якщо він не перестане пророкувати в ім'я Господнє. 19. Глава 299 Врешті-решт, серед його ворогів були й лідери народу. З досвіду Єремії загальновідомо про його зіткнення з Йоакимом. Одного дня Єремія послав до